СУТЬ РІЗДВА ХРИСТОВОГО
Наближаючись до свята Різдва Христового, пригадаймо собі причину і ціль приходу Сина Божого на землю. Здавалось би кожному з нас добре відома причина приходу Христа на землю, адже протягом року про це ми говоримо дуже часто в церковних проповідях. Боговтiлення - це головна істина і серцевина нашої християнської віри і для нас це свято особливо близьке нашому серцю, бо воно несе в собі радість, духовну міцність і мир душам нашим.
На відміну від інших свят, це свято проникає до нашого серця так сильно, що кожна закам’яніла душа відчуває в цей день силу Божу. Нам віруючим замало тішитись тільки в святковий Різдвяний день тою доброю вісткою про народження Христа. Нам потрібно, щоб те свято постійно було в нас, а особливо в час випробувань, що Бог часом допускає на нас. Щоб це свято було джерелом тої сили, що кріпить нашу віру, що тримає наш розум під контролем і направляє нашу волю і наші думки до праведного і богоугодного життя. Щоб не тільки розумом а і серцем перейнятися подією народження Христа, згадаймо слова апостола Павла де він про подію народження Христа сказав такі слова: “Вірне це слово й гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов був у світ спасти грішних, із яких перший я” (1 Тимоф. 1,15). В тих словах міститься суть народження Христа, тут апостол всю християнську віру зводить до одного простого твердження, що Христос прийшов у світ спасти грішників. В інших своїх листах апостол Павло багато згадує про народження Христа і докладно пояснює про важливість і значення тайни Боговтiлення. Але в наведених вище словах, апостол зводить все до одної простої фрази, що Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників і ця фраза чи це твердження правильне і гідне всякого прийняття. Чому ці слова є гідні, щоб люди їх приймали? Сьогодні тому, хто заслабий у віру потрібні були би докази, факти, що Христос був, що Він дійсно Богочоловік, що Він помер і воскрес. Але апостол, пишучи ті слова, тими доказами не займається тому, що то був час коли жили ще ті люди які Христа бачили, бачили Його до того як Він помер і бачили Його після того як Він воскрес. Тому всі ті докази були зайвими, тому апостол без будь-яких доказів в цьому місці лиш твердо заявляє, що слово про прихід Христа у світ, є вартим довір’я і гідним, щоб всі його прийняли. Гідним для прийняття було тому, що слова Божі приносять нам благословення коли ми їх приймаємо.
Розглянемо також ту частину речення де Син Божий називається Христом Ісусом. Христос з грецького перекладу означає Месія, тобто Помазаник. В Старому Завіті, Богом були поставлені три основних категорій людей, які були призначені для спеціального служіння людям. Це були царі, священники і пророки, яких посвячували через помазання єлеєм і вони повинні були виконувати і повідомляти людям Божу волю. Протягом всієї історії Старого Заповіту, люди дуже добре знали, що прийде на землю Головний Помазаник, Який об’єднає в Собі всі ті згадані три категорії людей і виконає найголовнішу волю Божу - спасти людство від гріха. Юдеї сподівались, що коли прийде до них Месія, то перш за все спасе їх від окупантів, спасе їх від хвороб, від усякої нужди, смутку і журби, обдарує їх всілякими благами, зробить їх найщасливішим і найславнішим народом на землі. Бог в Святому Письмі виразно говорить, що Месія прийде спасти не тільки юдеїв, а всіх людей на землі. Як всім добре відомо, що найбільшою проблемою людства була проблема гріха і Бог послав на землю Месію для того, щоб спасти людство від гріха. Нема ніякої користі, ніякого щастя, ні радості людині, коли вона всі скарби світу здобуде, а душа її перебуватиме в рабстві гріха, диявола і мук вічних. Для того Христос і прийшов на землю, щоб дати нам життя вічне. Ось це є та найбільша добра новина для всіх людей і на всі часи. В Святому Письмі коли згадується слово Христос, то переважно добавляється слово Ісус. Так і в наведеному вище реченні апостол Павло ставить перед Христом слово Ісус, яке означає, що Той Месія був людиною такою як і ми всі. Прийшов у світ Христос як людина, тому і ім’я дано Йому при народжені людське – Ісус, яке в старозавітні часи було в багатьох. Ми знаємо що, щоб спасти людство від гріха, щоб примирити з Богом, щоб прийняти покарання яке лежало на всіх людях, Син Божий повинен був прийняти на Себе людське тіло. І в тім людськім тілі там, на голгофськім хресті, зняти те прокляття, той осуд Божий, що лежав на нас. Крім цього потрібно було Христу стати людиною, щоб показати, що людина з Божою поміччю може жити праведно і свято в повній залежності від Бога. Ісус жив таким самим життям як і ми, Він відчував біль, відчував спрагу, голод, втомленість. Він переживав, страждав від злих людей, диявол, спокушуючи, підступав до Нього, Він також потребував помочі Божої, щоб перемогти всі трудності життєві. Диявол думав, що він буде панувати над людиною, всі йому будуть поклонятись і служити, а Ісус, проживши земне життя як людина і понісши всі труднощі життєві, доказав, що людина може і повинна служити тільки одному Богу. При цьому Ісус цілком не користувався в тих людських випробуваннях, болях, стражданнях, Своєю Божественною силою. Тепер ніхто з людей не може сказати, що Бог забагато від нас вимагає, що неможливо людині жити по заповідях Божих і повністю виконувати волю Божу. Коли нам важко в тому житейському морі, ми дивимося на Ісуса, як Він пройшов цей життєвий шлях і це дає нам силу вистояти в праведності до кінця своїх днів. Крім того, Ісус прожив праведним життям, щоб Свою праведність зарахувати нам, зарахувати тим, які виросли безбожниками, але наприкінці життя покаялись і праведністю Ісуса унаслідували Царство Боже.
Розглядаючи вираз апостола Павла про суть приходу Христа на землю в людському тілі, ми підійшли до найголовнішої частини речення де говориться: “Прийшов був у світ щоб спасти грішників...”. Прийшов у світ, означає те, що Христос з іншого світу, Його світ не той що наш, Божий світ безмежний і безконечний і Божий Син в тому іншому світі був необмежений безмежністю ні часом. Нам це важко уявити тому, що нам мало відомо за всесвіт, наша планета Земля немов маленька пісчинка в очах Божих, але в Бога ніщо не забуте і ці слова підтверджують те, що Бог нами опікується і все тримає під Своїм наглядом. Подивімось, яка велика любов Бога до людей, Син Божий Який перебував в світі, де неприступне світло слави Божої перебуває, Він приходить в цей наш світ темряви, світ зла і гріха, щоб просвітити нас світлом Божої слави. Він приходить зі світу повного любові, добра і святості до нашого світу, де панує ненависть, гордість, щоб дати нам небесну святість і праведність. Там, в Божому світі, не має ні плачу, ні смутку, ні журби, лише одна радість. І Син Божий приходить до нашого світу, щоб дати нам ту небесну радість, приходить до нас в цей наш світ і приймає на Себе зневагу, насмішки, знущання, приносить Себе в хресну жертву за нас, щоб ми мали можливість перебувати в тому Божому світі, де Син Божий перебуває. Цього пригадати досить, щоб всі люди прославили Бога за Його прихід до нас і за все те, що Він зробив для нашого спасіння. І в останній фразі в згадуваному вище реченні апостола Павла говориться: “Прийшов у світ спасти грішників від яких я перший є”. Спасіння грішників, то є ціль Його приходу в наш світ. Хто не хоче чути тих двох слів, не хоче розуміти суті спасіння, той не може бути спасенним. Спасіння Христос всім людям дав, але проблема багатьох людей в тому, що вони те спасіння не приймають, вони себе не признають грішниками. Ми віруючі признаємо себе грішниками, але багато признають себе грішниками так як фарисеї, які себе рахували мало що не святими. Пригадуєте як фарисей молився в храмі: “Дякую тобі Боже, що я не такий як інші люди, злодії, п’яниці, розпусники, ледарі, гультяї..”. Ісус казав: “Я прийшов звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю” (Лк.4,18.) Фарисеї і первосвященники образились на ті слова і кажуть Ісусу: “Ми ніколи не були сліпими, ми порядні люди, ми тільки до одного Бога нашого належим і нікому більше не кланялись”. Христос їм на те говорить: “Не здорові потребують лікаря, а хворі”.
В цьому й проблема християн сьогодення, що вони бачать себе духовно здоровими, порядними, праведними, тоді Спаситель їм потрібен, щоб спас їх не так від гріха, як більш за все від матеріальних нужд, від хвороби, від різних прикрих обставин, від злих людей. Нам потрібно розуміти, що Бог протягує руку і дає спасіння тим, які бачать, що гріх їх тягне в прірву і вони самі не в силі перемогти гріх. Апостол Павло був людиною досконалою в святості, був настільки високоосвіченою людиною, що ніхто з мудреців не міг протистояти його словам, до того Бог йому відкрив такі тайни, що ніхто з апостолів не удостоївся бачити, але за себе апостол писав, що він найбільший грішник серед усіх і Христос прийшов, щоб і його спасти. Одна річ коли ми кажемо в загальному за себе, що всі ми грішники, але інша річ коли ми признаємо окремо самих себе грішниками, коли ми признаємо себе такими грішниками як той спаралізований, сліпий, що не здатний сам собі раду дати і живе тільки за рахунок людської милості. От коли ми признаємо, що Ісус наш лікар, що ми без Ісуса нічого доброго не можемо зробити для свого спасіння, що ми дійсно духовно паралізовані люди, тоді прихід Христа на землю для нас найдорожчим буде понад усе, тоді і саме свято народження Ісуса буде радістю в нашому серці.
Святкуючи народження Господа нашого Ісуса Христа, святкуймо так, щоб це свято було торжеством нашого серця, щоб велич цієї події подякою наповняло наш розум, всі наші думки і бажання.
Амінь.
