ВОСКРЕСІННЯ СИНА НАЇНСЬКОЇ ВДОВИ (20-та Неділя по П'ятидесятниці)
Сьогоднішне Святе Євангеліє нагадує нам про нашу кончину, нагадує нам, що смерть може застати нас і в молодому віці коли ми про смерть і не думаємо.
Разом з тим, сьогоднішнє Євангеліє дає нам велику потіху і надію, що після нашої смерті Бог нас воскресить, що сама тілесна смерть це не є кінець нашого існування. Прийде час, коли Господь наш Ісус Христос вдруге прийде на землю щоб воскресити наші смертні тіла і так як за словом Господнім євангельський померший син наїнської вдови воскрес, так як воскрес Лазар, який чотири дні вже був похоронений, так як воскресла дванадцятилітня дочка, батько якої був начальником синагоги, так само і наші тіла Господь воскресить, хоча з тіла нашого залишиться сам порох або цілком ніякого знаку не залишиться з нашого тіла.
Те що за словом Господнім в свій час тіла всіх померших воскреснуть, те що ми в новому безсмертному тілі вернемось до життя, це ще не цілком дає нам повної радості і певності в тому, що у вічності життя наше буде в Божій славі. Хоча слово Боже незмінне, але ми як люди, більше вірою схиляємось тому що бачимо, тому що вже сталось і тому гарантію на щасливу вічність дає нам перш за все воскресіння Ісуса Христа, Який разом із Собою і нас воскресив і разом із Собою і нас возніс на небеса і оселив нас в Царстві Божому. Як нас Господь воскресив, як возніс на небеса, коли після смерті ми бачимо лишень одну могилу? Люди переважно всю увагу звертають на тіло, що з ним стається, але людина складається не тільки з тіла, а з душі і духа. Коли душа залишає тіло, в ньому вже не має життя. Душа наша без тіла живе, а тіло без душі не має життя, значить коли ми говоримо про смерть, про воскресіння, то ми повинні більше уваги звертати на душу, що з нею буде у вічності після нашої смерті, а вона - може перебувати або в Царстві Божому, або в муках вічних. Христос прийнявши на Себе наше людське тіло, разом з тим прийняв і душу і коли воскрес, коли переміг смерть, то переміг не тільки фізичну (тілесну) смерть, а перемогу отримав і над духовною смертю, тобто наше людське тіло, яке після воскресіння Христа стало новим, набагато досконалішим і кращим, ніж було в Адама і Єви, це наше тіло разом з нашою святою і чистою душею Христос возніс на небеса. Справа в тому, що без перемоги над духовною смертю, Христу неможливо було перемогти і смерть тілесну.
Що це значить духовна смерть? Це значить, що всі люди через свої провини і гріхи духовно були мертві. Ось ми сьогодні чули в апостольському читанні як апостол Павло в листі до Єфесян описує наш духовний стан. (Єфес. 2,1-3) Хоча апостол Павло описує духовний стан єфесян які були поганської віри і правдивого Бога ще не знали, однак дальше пише і за євреїв, що хоча вони і знали правдивого Бога, але і вони були духовно мертві. Потрібно знати, що цей духовний діагноз апостола відноситься і до всіх нас віруючих християн, які називають себе християнами, а на ділі живуть за волею князя, що панує в цьому світі. Знаючи що всіх нас чекає смерть, щоб царствувати по смерті з Христом, ми повинні бути духовно живими і здоровими, для того Бог нам дав всі можливості. Коли тілесна смерть від нас не залежить, ми її не можемо уникнути ні відкласти на пізніше, однак духовна смерть залежить повністю від нас. Як би Христос не оживив і не воскресив нашу душу, як би не дав нам силу Свою, тобто благодать яка спасає нас, яка дає нам силу долати гріх і диявола, то ми би мали перед Богом оправдання за свою безпорадність і безсилість в духовному воскресінні, але коли Божа милість до нас така велика, що і розбійник висячий на хресті по правиці від Ісуса вірою був спасений, то ніхто з людей не буде мати оправдання, що Христос дав нам спасіння, а ми не могли належно скористатись тим великим Божим даром. Чому серед віруючих є багато духовно мертвих? Тому, що вони не бачуть себе мертвими, вони признають, що вони духовно слабі, що душа їхня нечиста, але для них є дуже болюче і принизливим визнати, що вони духовно мертві. Все таки я хоч до Церкви не ходжу, не молюсь кажуть вони, але я деколи роблю добро людям, я нікому кривди не роблю. Вам напевно приходилось зустрічати негідника, який признає себе негідником від якого всі відвернулись, але він себе рахує не цілком ще мертвим і каже, що є ще гірші від нього. Люди, які не бачуть себе мертвими, вони не пережили духовного воскресіння з Христом і тому вони не мають потреби в духовному воскресінні. Воскресіння кому потрібне? Тим хто є мертві, але коли людина не рахує себе мертвою її не потрібно воскресати, вона жива її потрібно лікувати, так думають люди які не бачуть своєї духовної смерті. От трохи зміню свій характер, свою поведінку, трохи більше добрих діл буду робити і це буде досить для життя в Царстві Божому після моєї смерті.
Дорогі в Христі брати і сестри, не потрібно багато мудрувати щоб бачити стан своєї душі, коли ми не признаєм себе грішниками, які заслуговують не милості Божої а кари і мук вічних, то ми не пережили ще воскресіння з Христом, наше духовне воскресіння тісно пов’язане з Христом. Якщо ми не воскресли з Христом, то ми не здатні перемогти гріхи наші, ми не здатні подолати диявола. Ми воскресаєм з Христом тоді, коли ми Його приймаємо, коли ми з Ним страждаємо, з Ним розпинаємо себе, коли з Ним вмираємо, тоді з Ним і воскресаємо. Яке ж то наше воскресіння, коли ми в прикрих обставинах панікуєм, губимось і тратимо надію на Бога? Багато віруючих приймають Христа, щоб благословив їх добром, щастям, здоров’ям, довголіттям, але не всі вони приймають Христа, щоб з Ним страждати, щоб з Ним нести той хрест, який Бог нам дасть. Ось тому багато віруючих живуть роздвоєним життям, а таке життя не дасть нам пізнати силу воскресіння Христа, таке життя напів Боже і напів світське провадить до духовної смерті.
Ось вам приклад євангельського блудного сина, історію якого всі ви добре знаєте. Він не був ще духовно мертвим, коли перебував в батьківськім домі і слухався батька, але в ньому були думки, що він сам може влаштувати своє життя, він вірив в свої сили, в свої здібності, він бачив себе добрим, в нього не були плани взяти батьківське майно і подальше від батьківського ока прогуляти на веселе життя, він думав що він самостійно зуміє більшого досягти, ніж в батьківському домі. В нього були добрі наміри, нічого поганого в тому не було, що молода людина хотіла розпочати своє життя самостійно і випробувати свої сили. Помилка і падіння цього сина була в тому, що він духовно не був сильним і піддався на вимоги своїх пристрастей. Побачивши більше світу, йому припало до душі те веселе світське життя і він жив трохи по Божому і трохи по світськи. Пройшли довгі роки поки він цілком скотився в світське життя і тоді щойно він побачив до чого довело його та гульня і забава. Він побачив себе і перестав вірити в себе, коли вмираючи з голоду опинився біля свинського корита. Ось так багато віруючих особливо серед молодих, легковажать духовними законами і живуть своїм роздвоїним життям, своїми правилами, своїми законами в яких спочатку не бачуть нічого поганого чи гріховного, але якщо ті наші правила не відповідають Божим вимогам, то ми духовно котимся вниз і завмираєм.
Як віруючий може побачити себе, що він духовно завмирає, що він віддаляється від Бога? Перш за все людина духовно завмирає якщо вона чинить волю диявола. Апостол Павло звертаючись до єфесян каже їм так: “Ви були мертві тому що проживали за звичаєм цього світу, за волею князя, що панує в повітрі і діє в синах непокірливих” (Єфес. 2,1-2) Нам відомо як диявол хитрістю підійшов до Єви і як обманом переконав Єву, щоб не боялася скуштувати заборонений плід, що нічого поганого не станеться з нею коли з’їсть плід з дерева пізнання добра і зла. Єва повірила дияволу і їй захотілось все знати і бути як Бог. Як тільки з’їли Адам і Єва заборонений плід, все сталось як Бог сказав, вони духовно померли, тілом вони ще жили декілька сотень літ, але духовно вони стали мертвими, тобто зло увійшло в їхню душу. Ось тому всі люди як нащадки Адамові народжуючись, вони відразу стають підвладні дияволу. Коли диявол захопив в раю панування над людиною, він захопив в своє управління і землю, для того в Святому Письмі диявол називається князем віку цього. Підкоривши собі всіх людей, диявол хотів підкорити собі і Христа, ще одного чоловіка, але на той раз Богочоловіка. Ісуса Христа підкорити він не міг тому, що Ісус не був нащадком Адама, Він народився від Духа Святого і тому не був зв’язаний з Адамовим гріхом. Диявол думав, що підкоривши собі Адама і Єву, він буде панувати над людьми навіки, але він був приголомшений коли побачив, що хресна смерть Ісуса визволила людей з рабства дияволу і дала їм ще більше блаженства у вічності, ніж мали Адам і Єва в раю. Ось чому земля затряслась в момент смерті Ісуса Христа - тому що вся сатанинська сила побачила свою загибель і свій кінець панування над світом і над людьми. В той момент, всі сили пекла побачили Божу славу і Божу всемогучість. Ось тому звертаючись до єфесян апостол Павло каже до них що, до смерті Христа ви були підвладні дияволу, ви жили в гріхах, тепер коли Бог визволив вас від духовної смерті, Він вам дав благодать Свою щоб ви воскресли з Христом, щоб мали силу протистояти всім хитрощам сатани, тож ставши тепер Божими дітьми, не вертайтесь тепер назад в рабство князя віку цього.
Дорогі в Христі брати і сестри, хоча Христос зруйнував владу диявола, він над нами не має ніякого права ні доступу коли ми живемо з Христом, однак коли ми противимося Богу, коли ми живемо так як нам хочеться, то ми утверджуємось в зло, а там де є зло там легко і диявол має доступ до нас і тоді приходить рабство і умертвління душі. Порівнюючи життя не тільки єфесян, а і юдеїв якими вони були в поганстві і які стали коли увірували в Христа він пише: “Між якими й всі ми (тобто юдеї) бувши без Христа ми проживали в пожадливостях і похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і були ми з природи дітьми гніву як і інші” (Єфес.2,3) Не має людини яка би не мала гріховної пристрасті, в кожному є якесь бажання, яке в очах Божих є злом. Один має гроші і хоче жити на широку ногу, проводити час в забавах, в розвагах, в роз’їздах, другий віддався в науку, в мистецтво чи в спорт так, що йому більше нічого не потрібно і його нічого не обходить, він тільки тим живе. Немовби благородне діло робить, але коли людина весь свій час, здоров’я і сили віддає, щоб тільки себе задовольнити, то в очах Божих це не є благородство.
Людина, яка керується пристрастю чи підвладна якомусь бажанню, в її свідомості на першому місці стоїть егоїстичний принцип “я хочу” і тих два слова задають команду своїм діям. Таким чином в духовно мертвої людини може бути прекрасно влаштоване земне життя, вона може багато досягти, високу посаду займати і разом з тим, життя її може бути оманливим, душа її може завмерти якщо вона живе сама для себе, для свого задоволення. Яким чином здійснюється воскресіння мертвої душі? Воно приходить тоді, коли Христос приходить в наше серце і наповняє його Своєю благодаттю. Ми вже сьогодні чули ті слова з апостольського читання: “Ви спасенні благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий” - каже апостол Павло (Єфес.2,8) Саме воскресіння мертвої душі це нам не під силу, це є Боже діло, але коли ми говоримо як це воскресіння практично здійснюється, ми повинні знати, що Бог без нашого зусилля, без нашої відповідальності, не буде насильно воскресати душу нашу. Якщо в тобі зло сидить на Бога, якщо в тобі гнів сидить на ближнього, якщо в тобі гордість не позволяє примиритись з твоїм ворогом, то все це лежить на нашій відповідальності, без виконання того, що я можу зробити, Бог не воскресить нас, в тому є суть нашої віри. Віра це не є просто признання Бога своїм Володарем і Спасителем, віра це є переміна наших відносин до Бога і до ближнього. Якщо ми віримо Богу, то ми повинні вірити і підкорятись слову Божому, тобто в нас повинен мінятись характер, звички, думки, воля, бажання, все наше життя повинно бути направлене до слави Божої. Коли хочеш, щоб Бог воскресив твою душу чи уздоровив, то покажи Богу свою віру на ділі. Не маючи ніяких добрих діл, не прикладаючи ніяких зусиль з переміною свого внутрішнього чоловіка, не контролюючи свої думки, ми не маємо права в Бога щось вимагати.
Дехто думає, от якщо би Бог дав би мені якесь знамено, ангела послав до мене чи уздоровив би мене, я би тоді вірив, що Бог мене любить, я тоді би служив Богу всією своєю силою. Якщо людина так думає, значить вона не зрозуміла не усвідомила, що Бог має право поступати з нашим життям так як Він хоче. Ми маємо право тільки шукати і просити в Бога милості, а вимагати в Бога якогось чуда ми не маємо права, хоч би все своє майно роздали бідним, хоча би все своє життя посвятили на служіння Богу.
Чому Христос висячи на хресті до одного розбійника проявив милість і взяв його до раю, а другого ні? Тому, що один розбійник зробив крок до покаяння і до віри, він звернувся до Ісуса з просьбою за себе, а другий мав таку ж саму можливість, йому було навіть легше покаятись тому, що його приятель вже це зробив давши йому приклад. Ісус був би і його душу воскресив і взяв до неба, але в нього не було ніякої просьби ні покаяння а навпаки, кінчаючи життя, він в останні хвилини ще й Христа зневажав. Ось до якого умертвління може дійти душа наша. За все те, що Бог зробив для воскресіння наших душ, Йому слава на віки вічні.
Амінь.
Священик Є.Дорош
