НЕДІЛЯ ПРО БАГАЧА І ЛАЗАРЯ (22-га Неділя по П'ятидесятниці)

З почутої нам євангельської притчі про багача і Лазаря, звернімо увагу на рабський гріховний стан багача. Про нього говориться, що він щоденно розкішно бенкетував. Для християнина, таке життя веде до загибелі. Кожен має право поступати з своїма грошима як йому хочеться, не є гріхом забавитись з товаришами, повеселитись, не є гріхом гарно одягатись, навпаки - християнин повинен дбати, щоб був гарно одягнений, повинен дбати про своє здоров’я і уділяти час для культурного відпочинку.

Бог дав нам свободу поступати так як ми хочемо і віра наша вчить, що все нам дозволено, ми маємо право в своїх бажаннях для відпочинку чи розваг поступати як хочемо. Тільки потрібно зважати чи те, що ми хочемо робити не ослабить нас духовно, чи не буде на згіршення, на спокусу для ближнього, чи послужить для слави Божої. Міг би хтось подумати, Бог несправедливо поступив з багачем осудивши його на муки вічні, за нього не говориться, що він був злодій, чи в нечесний спосіб нажив багатство, не згадується щоб він комусь кривду зробив, не видно з прочитаного Євангелія, що він був настільки поганий чоловік, щоб його осудити на муки вічні, він просто свою свободу вжив не по Божому, а так як йому хотілось. Бог його осудив за те, що він тими частими бенкетами душу свою занапастив. Коли душа людська стає на суд перед Богом, то Бог судить нас не по тому, що ми кривди чи зла нікому не зробили, Бог судить нас по тому, в якому стані є душа наша, а душа багача була мертвою для щасливої вічності.

Чому вона була мертвою? Тому, що багач став рабом гріха, це рабство не сталось йому відразу, ніяка нормальна людина не буде бенкетувати щоденно, але так як кожна пристрасть веде нас до рабства, так і цей багач рік за роком ставав більше і більше залежним від веселого життя, аж поки бенкетування не стало щоденною потребою його життя. Ми живемо в такому світі, де все пермішане, грішне з праведним і нам часом важко зробити правильний вибір як нам поступати правильно, щоб всі наші бажання і наміри були згідні з волею Божою і на славу Божу. Хоча в Біблії є написано , що добро а що зло, що послужить на спасіння, а що на падіння, однак в нас бувають багато таких обставин, що в Біблії не має на це відповіді ні поради, тому щоб зробити правильний вибір в своєму поступку, щоб не погубити душі своєї, нам потрібно вчитись правильно користуватись своєю свободою.

Бог нам дав свободу вибору між добром і злом тому, що хоче щоб людина сама добровільно прагнула до щасливої вічності в Царстві Божому. До приходу Христа ми не були свобідними, все людство було в рабстві гріха і ніяк не могли стати свобідними. Ісус Христос прийшов на землю щоб зробити людей свобідними від рабства гріха і диявола. Щоб розуміти суть тієї Христової свободи, щоб та Христова свобода стала нашою свободою, тобто щоб моя свобода не привела мене до загибелі.

Ми сьогодні про ту людську свободу будем говорити. Сьогодні за свободу багато говорять, люди бажають мати правдиву свободу, різні групи людей шукають її, політики, науковці і навіть в церковному житті богослови не дивлячись, що все богослов’я за всю християнську історію вже впорядковано Вселенськими Соборами, однак дальше скликаються Собори, щоб проявити більше свободи в церковному житті. Попри все те, що за свободу навіть багато крові проливається, однак багато успіхів не має в тих людських стараннях тому, що коли перші люди згрішили в раю, вони і разом всі нащадки Адамові, відразу підпали під рабство диявола і поняття свободи в них стало людське.

Щоб розуміти в чому суть християнської свободи, нам потрібно розуміти як Христос робить нас свобідними і як досягається нами свобода від Христа. Те що кожна людина перебуває в рабстві гріха свідчить те, що в нас живуть дві сили добра і зла, живуть погані пристрасті, бажання задовльняти себе самого. Ми знаємо, що жити для себе, любити тільки себе, виконувати свою волю, це нас духовно умертвляє, віддаляє від Бога і коли ми щораз більше піддаємось своїм пристрастям, ми стаємо рабами тих гріховних бажань. От прикладом доробився чоловік і має все необхідне для життя, але хочеться жити ще краще, мати ще кращі вигоди, прості люди мають по кілька хат, дачу і я також можу все це придбати. І так все життя потрібно все більше і все краще, таким чином через те безгрішне ніби гоніння за кращим, людина незамітно попадає в рабство жадоби до збагачення, до наживи. Думки і серце такої людини направлені до одного, щоб ще більше придбати для себе. Таким чином людина попадає в рабство грошолюбства.

Хоча між нами не має багатих людей, але кожне наше просте бажання для потреб наших тілесних і матеріальних нужд, може перетворитись в пристрасть, коли воно стане ідолом в нас, тобто щоденною нашою потребою. Коли вже людина поневолена своїми пристрастями, тоді диявол має доступ до нас, він через ті пристрасті нав’язує людині свою волю. Таким чином людина стає поневолена не тільки своїми пристрастями, вона ще й легко може попасти в рабство диявола, який шукає способу як би нас цілком підкорити собі і погубити. Якщо людина в рабстві своїх пристрастей і в рабстві князя віку цього (диявола) то вона не може жити християнською свободою, вона не може думати по Божому, для неї свобода це вседозволеність, вона тоді замість зосереджувати себе на Христа, на Його науку, вона всю увагу зосереджує на себе, щоб їй було так як вона хоче, тоді людина живе своїми цілями для самого себе.

Люди які живуть для себе, які керуються і поступають більше своєю свободою ніж Божою, вони оправдуючи себе кажуть, що ми не є під старозавітнім Законом, а під благодаттю Христовою, Христос своєю хресною смертю звільнив нас від Закону, тому віра християнська дала нам свободу поступати по потребі. То є правда, що Христос звільнив нас від ярма Закону, але Сам Христос в Євангелії каже, що Я прийшов доповнити Закон, а не зліквідувати.

Щоб ми правильно розуміли християнську свободу, нам потрібно розуміти, що то означає жити під новим Законом тобто під благодаттю Христовою. До приходу Христа на землю, всі люди були під прокляттям Божим тому, що ні одна людина не могла повністю виконати весь Закон, люди не могли виконати навіть тих десять Божих Заповідей. Навіть якби людина виконала на 99% весь закон, а тільки на 1% не виконала, вона все одно підпадає під прокляття Бога тому, що Бога задовольнить тільки стопроцентове виконання закону. В Святому Письмі написано - “Проклят усякий хто не пильнує щоб виконати все що написано в книзі закону”. Отже, ми були залежними від Бога і від Його Божих Законів, такими нас Бог сотворив, навіть Адам і Єва в раю були залежними від Бога, хоча та їхня залежність була дуже малою і легкою для дотримання, однак і їм захотілось все знати і бути як Бог. Ми вже багато говорили як всі люди через той первородний Адамів гріх попали в рабство гріха, рабство смерті і тління, але людство завжди шукали способу бути свобідними від Бога, бути більш незалежними від Бога, щоб жити по своїй волі.

Ми знаємо, що та людська свобода довела людство до того, що Бог потопив за дні Ноя всіх людей, які морально зіпсувались так, що Бог не міг терпіти те беззаконня. Бог мав план, щоб повернути людей назад в залежність від Бога, щоб людина живучи з Богом стала правдиво свобідною і щасливою, для того Ісус Христос прийшов на землю, щоб нас визволити з рабства гріха, з рабства тління і з рабства закону, щоб зняти з нас це підзаконне прокляття Боже, яке на всіх нас лежало.

Коли Христос вийшов на Своє служіння і увійшовши в Назареті в синагогу, прочитав місце з книги Ісаї де говорилось, що “Отець послав до людей Свого Сина щоб звістити добру новину бідним, щоб звістити полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на свободу” (Лк.4,18) Прочитавши ці слова Ісус сказав до всіх присутніх: “Сьогодні збулось це писання і ви чуєте це своїми вухами”. Коли люди слухали ті слова то думали, що коли Христос прийде то перш за все зробить їх свобідними від римського ярма в якому вони були, Христос звільнить їх від вбогості, від хворіб, вони ні в чому не будуть мати нужди, але Христос приніс їм свободу цілком іншу. Христос не звільнив їх від римського ярма тому, що правдиве і найгірше їх рабство було не в римському ярмі, а в тому, що вони були в рабстві диявола, їх серце і душа були в рабстві гріха. Цього євреї не хотіли признати і доказували Ісусу, що вони ніколи не були рабами диявола.

Ми віруючі розуміємо, що нам перш за все потрібна свобода від гріха, але багато людей продовжують шукати своєї свободи в другорядних речах, нам потрібно звільнитись від хворіб, звільнитись від злих людей, звільнитись від бідності і Христос прийшов на землю, щоб звільнити нас від поневолення всіх наших земних бід і нужд, але щоб зробити нас свобідними від наших нужд, для того потрібно щоб ми мали Христову свободу всередині свого серця, тоді ми можем жити щасливо і мирно при злих людях, при поганім здоров’ї, при бідності і при інших проблемах, які в нас є ми можемо бути щасливими.

Коли ми говоримо про нашу християнську свободу, то вона починається з того, що Бог приходить Духом Святим в наше серце і міняє, уздоровляє нашу зіпсовану природу. Апостол і євангелист Йоан богослов в своєму першому листі пише так: “Кожен хто родився від Бога не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Христа. І не може грішити, бо від Бога народжений він” (1Йоан 3,9) Ми народжуємось від Бога в таїнстві хрещення, а також оновлюємо своє духовне народження в таїнстві покаяння, коли відказуємось від рабства своїм пристрастям і від рабства своїм гріхам. В тому і є наша християнська свобода. Якщо ми не зреклись від своїх пристрастей, ми ніколи не будем свобідні, нам важко буде розрізнити де є істина Божа, а де пагуба. Коли ми говоримо про зречення своїх пристрастей, це не значить, що ми вже ніколи не згрішимо, це означає, що в нашому серці є тверде рішення більше не грішити. Диявол буде дальше нападати на нас, але коли в нас є тверда постанова жити свято, коли ми віддали свою душу в опіку Христу, то диявол вже над нами не має ніякої сили тому, що Жертва Ісуса Христа звільняє нас від всяких прав що були в диявола на нас. Вже коли ми віддали себе Богу, тоді в Ісуса Христа ми маємо правдиву свободу, хоч нам ще далеко до праведності, але Христос став нашою праведністю тому, що Він прожив життя за нас і те Його праведне життя зараховується нам. Ми спасенні Його життям і Його праведністю і всі ті заслуги Христа для нас ми називаєм благим даром, тобто благодаттю.

До спасаючої благодаті Божої належить і Божа істина і багато значіння в нашій свободі має те, як ми відносимося до істин Божих. Як би праведно ми не намагались жити, в нас усіх є якась частина неправди, гордості, лукавства, заздрості, все це в нас виходить наверх коли нам наступлять на наше слабе місце, а істина Божа просвітлює нас, міняє наш світогляд, ми для того і приходимо до Церкви і слухаєм науку Христа, щоб мати переконання в Божій істині і твердо стояти в ній. Якщо в нас не буде перконання в Божих істинах, то ми до Божої істини будем добавляти свої істини, тобто як говорили неправду так і дальше будем робити, як лукавили так і до Божої істини будем добавляти трохи свого лукавства, бо інакше чистою Божою правдою в тому світі буде важко жити. В Божій істині є свобода, а в лукавстві не свобода, а тільки муки та страдання. Ось тому нам потрібно розумом своїм що раз більше збагачуватись в Божій істині і чим більше ми будемо вбирати в себе слово Боже, тим більше істина зробить нас свобідними.

Є люди, які досконало знають Святе Письмо, але користь з тих знань буде тоді, коли ті істини Божі ми застосовуємо в своїм житті на ділі, от тоді в нас характер, думки і бажання уподібнюватимуться характеру Христа, ми наповнюватимемо себе життям Христовим, свободою Христовою. Все це вище сказане про свободу, не може докладно і виразно висвітлити тему людської свободи, можливо комусь вислухане поучення про нашу свободу виглядає зависоким або ми ще не готові щоб вже сьогодні поступати і жити в Христовій свободі, все таки досягти Христової свободи, щоб нею жити - це довгий процес, це великі зусилля в нашому духовному подвизі, тому коли в прикрих обставинах ми не знаємо чи наш вчинок принесе благословення чи страждання та осуд Божий, то перш ніж поступити так як ми вважаємо правильним, ми повинні запитати себе, чи від мого поступку буде користь моїй душі чи ні. Совість наша і серце завжди підкажуть нам що послужить нам на користь і що не буде проти Божої волі. Крім того, ми повинні подумати, чи наш вчинок не принесе шкоди чи погіршення людям, які біля нас і які немічні у вірі. І ще на одну важливу річ у нашій свободі належить нам звернути увагу, щоб все те що ми хочемо робити, було для слави Божої. Бог сотворив цей світ і нас щоб ми Його славили, Сина Свого Отець наш послав на землю, щоб через діло нашого спасіння люди славили Бога і ми все те повинні робити, щоб ім’я Боже славилось, навіть апостол каже: “Коли їмо чи п’ємо – робіть це для слави Божої”, суть цього виразу не так в їді як в тому щоб і найменші, найпростіші діла ми привчились робити для слави Божої.

Дорогі в Христі брати і сестри, Христос прийшов на землю, щоб дати нам правдиву свободу і апостол Павло в листі до Галатів закликає нас жити свободою в Христі, - “тільки щоб свобода ваша (застерігає нас апостол) не стала нам приводом до гріха. Але любов’ю служіть один одному” (Галат.5,13). Приклад нинішного євангельського багача нехай буде нам за пересторогу, щоб і наша людська свобода не стала нам причиною до гріха і не погубила душі наші на муки вічні.

Амінь.

Священик Є.Дорош